.
  

© П. Екман

Детектор брехні. Тест на обізнаність винного

««« Початок

Описаний у попередньому розділі тест знижує можливість помилок недовіри правді. Щоб використовувати цю техніку, дослідник брехні повинен володіти такою інформацією про злочин, яка є тільки у злочинця. Припустимо, що про кількість викрадених грошей і в яких саме купюрах (наприклад, у купюрах по 50 доларів) знають тільки роботодавець, злодій і оператор детектора брехні.

Тоді при тестуванні підозрюваного запитають: «Якщо ви вкрали гроші з каси, то вам відомо, скільки було взято. Скільки: 150? 350? 550? 750? 950?» і «Вкрадені гроші були в банкнотах однакового номіналу. Якщо ви взяли гроші, то вам відомо, які саме це були банкноти: по 5? 10? 20? 50? 100 доларів?»

«У невинного є один шанс із п’яти для більш емоційної реакції на правильну відповідь з першого ряду, один шанс із двадцяти п’яти для більш емоційної реакції під час відповіді на два питання, і один шанс з десяти мільйонів — у разі десятка подібних питань». (Повідомлення Д. Ліккена під час особистої бесіди.)

«Важлива психологічна різниця між винним і невинним підозрюваними полягає в тому, що перший був присутній на місці злочину і знає, що там відбулося, — в його свідомості зберігаються образи, недоступні невинному... Завдяки цій обізнаності винний буде реконструювати людей, предмети та події, пов’язані зі злочином... Подібна уявна реконструкція провокує і збуджує його...» (David Т. Lykken, A Tremor in the Blood. New York: McGraw-Hill, 1981. p. 251.)

На жаль, цей тест не завжди можна використовувати навіть у кримінальних розслідуваннях. Інформація про злочин буває широко відомою завдяки публікаціям, і невинний часом знає все, пов’язане зі злочином, не гірше, ніж винний. Навіть якщо газети не розкривають інформацію, то поліція сама часто робить це в процесі допиту. Деякі злочини самі по собі не дозволяють використовувати цю техніку. Наприклад, було б важко оцінити щирість людини, яка, зізнавшись у злочині, стверджує, що вчинила його задля самооборони. Часом невинний міг і сам бути присутнім при вчиненні злочину і знати все не гірше поліції.

Рескін, прихильник техніки контрольних питань, стверджує, що тест на обізнаність винного дає більший відсоток помилок довіри до брехні: «... припускають, злочинець повинен знати ті деталі злочину, що приховані в питаннях, які йому задають. Якщо він не звернув достатньо уваги на ці деталі, якщо у нього не було певної можливості їх помітити або він був неадекватним в момент злочину, то цей тест до нього застосувати не можна». (David С. Raskin, The Scientific Basis of Polygraph Techniques and Their Uses in the Judicial Process // Reconstructing the Past: The Role of Psychologists in Criminal Trials. Під ред. E. Trankell. Stockholm: Norstedt and Soners, 1982, p. 341.)

Тестом на обізнаність винного також не можна буде скористатися, якщо підозрюваний є одним з тих людей із реакцією ВНС, якої недостатньо для вимірів на детекторі брехні. Як уже зазначалося у попередньому розділі, щодо поведінкових ознак брехні існує величезна кількість індивідуальних відмінностей у плані емоційної поведінки. Не існує універсальних ознак емоційного збудження, які притаманні всім і які все виявляють однаково. При цьому не має значення, що саме розглядається — міміка, жести, голос, пульс, потовиділення, — деякі люди абсолютно не виражають своїх емоцій. Зауважте: відсутність будь-якого роду обмовок ще не доводить правоту підозрюваного. Аналогічно, відсутність змін у діяльності ВНС, вимірюваних детектором, ще не доводить, що людина незбуджена. Тест на обізнаність винного стосовно людей, які не демонструють сильні зміни діяльності ВНС, можна вважати марним. Ліккен вважає, що таке трапляється вкрай рідко; однак питання, наскільки часто відбувається подібне серед людей, підозрюваних в шпигунстві, злочинах тощо, вивчене ще недостатньо. Люди, які не демонструють яскраву діяльність ВНС, не показують переконливих результатів і при використанні техніки контрольних питань, оскільки різниця у їхніх відповідях на контрольні і релевантні питання відсутня.

Медикаменти, які пригнічують діяльність ВНС і тому роблять результати випробувань непереконливими, можуть грати велику роль при використанні техніки контрольних питань і тесту на обізнаність винного. Це та інше питання про те, чи можуть психопати успішно пройти обидва цих тести, я розгляну далі, коли буду підбивати підсумки.

Висновок БТО, що містить критичний погляд на детектор брехні, довів, що обидві згадані техніки дійсно уразливі. Тест на обізнаність винного зазвичай допускає більше помилок довіри до брехні, а тест із застосуванням контрольних питань — більше помилок недовіри правді. Проте навіть цей висновок заперечують деякі оператори детекторів брехні і дослідники. Адже було проведено дуже мало досліджень, до того ж інколи не вдається однозначно оцінити точність роботи детектора брехні.

Незважаючи на те, що детектору брехні присвячено вже тисячі статей, проте на наукові дослідження спираються лише деякі з них. БТО пропрацювало більше 3200 статей і книжок, з яких більш-менш науковими можна визнати близько 320. Але більшість з них не відповідала мінімальним науковим стандартам. На думку БТО, тільки 30 досліджень роботи детектора брехні виявилися по-справжньому надійними.

Помилки ж виявляються постійно. Основна проблема полягає у встановленні базової істини, тобто знаходженні якогось, незалежного від детектора брехні способу визначення, бреше людина чи ні. Якщо дослідник не знає базової істини — хто з піддослідних бреше, а хто каже правду, — то немає і способу оцінити точність роботи детектора.

  К началу  

Канал в Telegram: @PsyfactorOrg
 
.
   

© Copyright by Psyfactor 2001-2018.
© Полное или частичное использование материалов сайта допускается при наличии активной ссылки на Psyfactor.org. Использование материалов в off-line изданиях возможно только с разрешения администрации.
Контакты | Реклама на сайте | Статистика | Вход для авторов