.
  

© С.М. Морозов

Валідність проективних тестів

Морозов С. М. Засоби контролю діагностичних якостей психологічних тестів. — K., 1994.

2.4. Очевидна валідність

Очевидна валідність — це уява про тест, сферу його використання, результативність та прогностичну цінність, що виникає у піддослідного або будь-якої іншої особи, яка не має спеціальних відомостей про характер використання та спрямованість методики. Власне кажучи, очевидна валідність не є компонентом об'єктивно встановлюваної валідності. Водночас висока очевидна валідність є здебільшого вельми бажаною. Вона є суттєвою детермінантою мотивованості піддослідних у обстежуванні, стимулює серйозніше та відповідальніше ставлення до роботи, до висновків психолога.

Достатній рівень очевидної валідності є особливо важливим для методик, призначених для обстеження дорослих. Якщо склад тестових завдань буде здаватися несерйозним, надмірно легким, таким, що не відповідає суті досліджуваної сутності, це може призвести до іронічного, негативно критичного або навіть ворожого ставлення піддослідних до ситуації обстеження. Навпаки, гіпертрофоване ставлення до можливостей методики, не зовсім адекватна уява про її спрямованість та прогностичну цінність можуть викликати надмірну мотивацію, небажану емоційну напруженість, тенденцію симулювати або дисимулювати відповіді. Зрозуміло, що у наведених прикладах за рахунок неадекватної очевидної валідності реальна валідність тесту різко знизиться.

Уява піддослідних та користувачів психодіагностичної інформації про очевидну валідність немалою мірою пов'язується з назвою методики, оскільки ця частина відомостей про тест найдоступніша неспеціалістам. Слід уникати туманних, надто загальних назв на бланках опитувальних листів, тестових зошитах, які можуть бути невірно витлумачені (наприклад, «Тест особистості», «Тест розумових здібностей», «Комплексна батарея оцінки досягнень» тощо). Адекватність уяви про валідність методики підвищується за рахунок введення в інструкцію для піддослідного короткої інформації про мету дослідження.

Очевидна валідність підвищує залучення до тексту завдань, які є найприроднішими з точки зору вдової, статевої, професійної специфіки піддослідних. З метою підвищення очевидної валідності слід уникати малозрозумілих формулювань та спеціальних термінів. Неадекватно завищена очевидна валідність спричинює більш виявлений феномен контамінації критерію.

Зауважимо, що очевидна валідність в англомовній психологічній діагностиці має назву «зовнішньої валідності» (face validity), а також «валідності довіри» (faith validity).

2.5. Валідність проективних тестів

При дослідженні валідності проективних методик найбільш з'ясованим аспектом є поточна критеріальна валідність. Найчастіше поточну критеріальну валідність проективних тестів вивчають порівнянням результатів у контрастних групах. Оскільки більшість проективних тестів використовується у клінічній психодіагностиці, найчастіше беруть об'єктивний критерій медичного діагнозу, що фіксує факт «здоров'я» або «нездоров'я». При валідізації встановлюють такі показники-симптоми, що надійно диференціюють піддослідних певним критерієм. За такою моделлю проводилася валідізація тесту ТАТ.

Іншим поширеним засобом контролю поточної валідності є порівняння даних тесту з «портретом особистості». Інформація про особистість може аналізуватися на підставі бесід, спостережень, експертних висновків педагогів тощо.

Порівняно з поточною валідністю показники прогностичної валідності вивчаються рідше. Аналіз цих показників здебільшого здійснюють у лонгіт'юдних та ретроспективних спостереженнях. Труднощі віддаленої валідації пов'язані з проблемою встановлення зв'язку прогностичного критерію з поточними особливостями особистості.

Проблема критеріальної валідізації проективних тестів визначається специфічними рисами, що відрізняють проективні техніки від об'єктивних тестів та опитувальників особистості. Перші орієнтовані на широку «обсерваційну» інформацію про різноманітні властивості особистості, у той час як об'єктивні тести та опитувальники вимірюють обмежене коло ознак та властивостей, до яких значно легше підібрати критерій валідізації.

У конкретних піддослідних в проективному тесті по-різному виявляється та чи інша властивість особистості. Наприклад, у одного з піддослідних можна виявити велику кількість симптомів агресії і незначний прояв ознак творчих здібностей. У відповідях іншого, навпаки, домінуватимуть творчі симптоми, а агресивність може і не виявитися. Відсутність єдиної ієрархії реєстрації симптомів для піддослідних призводить до низьких показників критеріальної валідності, якщо аналізувати тест відносно кожного з симптомів за всією вибіркою валідізації. Вищі та адекватніші показники будуть досягнуті при аналізі «констеляцій», комплексів симптомів, пов'язаних з конкретним діагнозом.

Найменш розробленим, але винятково важливим питанням аналізу критеріальної та конструктної валідності проективних технік є очевидна різниця між реальним (критеріальним) зовнішнім способом поведінки та його проекцією у фантазії піддослідного. Так, сексуальні імпульси на тлі соціальної тривожності та специфічного виховання, звичайно, яскравіше виявляються у фантазіях, ніж у реальній поведінці. Але при наявності психопатичних відхилень агресивна сексуальність може однаково виразно проявлятися як у проекції, так і у критеріальній поведінці.

  Начало  

Канал в Telegram: @PsyfactorOrg
 
.
   

© Copyright by Psyfactor 2001-2017.
© Полное или частичное использование материалов сайта допускается при наличии активной ссылки на Psyfactor.org. Использование материалов в off-line изданиях возможно только с разрешения администрации.
Контакты | Реклама на сайте | Статистика | Вход для авторов